Солом’яний бичок (українська народна казка Гуцульщини)

Був собі чоловік та й жінка. Та й каже жінка чоловікови: — Чоловіче, чи не зробив би ти солом’яного бичка? Я би його пасла та й співала, та й би роботу мала.

Чоловік пішов та купив смоли. Та взяв соломи, та й зробив бичка. А баба пасе та й пряде. Та й співає: Ой пасися, бичку, бичку, Поки я впряду цю мичку. Аж тут біжить заєць. Та й питає бичка:

— Що ти є?

А бичок каже:

— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, в смолу обліплений. Каже заєць:

— Дай мені тої смоли засмолити бік, бо собаки обірвали. А бичок каже:

— Бери.

Заєць імився зубами до смоли та й присилився до бичка. А чоловік зайця ймив та й кинув у пивницю. А баба знов пасе бичка та й співає:

Ой пасися, бичку, бичку, Поки я спряду цю мичку, тут біжить лисиця. Та й питає бичка:

— Що ти є?

— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, в смолу обліплений.

— Дай мені смоли засмолити бік, бо собаки обірвали. А бичок каже:

— Бери.

Лисичка ймилася зубами за смолу та й присилилася. Дідо лисицю ймив та й кинув у пивницю до зайця. А баба знов пасе бичка. Пасе й співає:

Ой пасися, бичку, бичку,

Поки я спряду цю мичку. Аж тут біжить вовк. Та й питає бичка:

— Що ти є?

— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, в смолу обліплений.

— Дай-но мені смоли засмолити бік, бо собаки обірвали. А бичок каже:

— Бери.

Вовк імився зубами за смолу та й присилився. Чоловік пішов та імив вовка та й кинув до пивниці. І вже їх там є троє. А баба знов пасе бичка та й співає:

Ой пасися, бичку, бичку,

Поки я спряду цю мичку. Пасе баба бичка, аж тут іде медвідь. Та й питає бичка:

— Що ти є? А бичок каже:

— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, в смолі обліплений.

— Дай-но мені смоли засмолити бік, бо собаки обірвали. А бичок каже:

— Бери.

Медвідь імився до смоли, а чоловік узяв його та й кинув до пивниці.

Та й острить чоловік ніж. Медвідь питає:

— Нащо ти остриш ніж?

— Хочу вас різати, — каже чоловік. А медвідь каже:

— Пусти мене на волю, я тобі бочку меду принесу. Чоловік пустив медведя на волю. А вовк каже:

— Пусти мене на волю, я тобі отару овець прижену. Чоловік узяв та й пустив вовка. А лисиця каже:

— Пусти мене на волю, я тобі прижену гусей і курей. І чоловік пускає лисицю. А зайчик каже:

— Пусти мене на волю, я тобі капусти принесу. Та й він пустив і зайця.

Полягали вони з жінкою спати. Та й чують, щось під хатою гупнуло. А то медвідь приніс бочку меду. Кинув її під хатою та й пішов. Чують, а вовк пригнав отару овець. Так багато тих овець, що вони навіть не мають їх де загнати. Чують, а лисиця пригнала гусей, курей. Гуси ґеґають, а кури кудкудакають. А зайчик приніс їм капусту і гупнув її під хату.

А рано вони як вийшли, як подивилися, кілько вони всячини мають! І вже вони зробилися багаті.